17.04.2010, 21:48
Я хочу розповісти історію свого кохання, вибачаюсь за похибки і некоректність роботи. Я буду писати частинами щоб було легше зрозуміти.
З чого почати. Мабуть з початку.
Цього літа я познайомився з дівчиною. Я закохався як хлопчисько. У перший день я старався не показувати їй своїх намірів.
Але сталось так, що вона попала на день народження до мого друга. Ну... тобто запросили її сестру ,а вона пішла за компанію.
Я вирішив, що можна діяти. Окрім того мій друг сказав, що дівчина класна і тоже про мене розпитувала. Все було очевидно. Почався флірт, питання і тому подібне. Я і не замітив як ми зблизились. Дійсно, це було свято. Та настав вечір, я сказав що проведу її до дому. Ми йшли по дорозі, падав легкий дощ і розмовляли про наші характери. От ми біля будинку.. я взяв у неї номер телефону і дав їй свій. Завтра я намітив зустріч, вона погодилась і сказала що зателефонує коли буде готова.
Я хотів запропонувати їй зустрічатись.
На наступний день, точніше ближче до вечора вона зателефонувала. І от
Я, вона, квіти і ці слова. Мабуть я не забуду йього ніколи. Вона погодилась і цей ніжний поцілунок, що вона мені подарувала.
Назад ми йшли і тримались за руки. Вона несла букет троянд. Ми розмовляли і посміхались.
Стусунки продовжувались. Ще три тижні ми були щасливі. Зустрічі в парках. Поцілунки під місяцем. Все було наповнене романтики.
Та от прийшла осінь. Навчання.
Негаразди почались коли вона попала в лікарню з переломом руки. Справа в тому, що вона займається гімнастикою і от... невдалий стрибок.
Це був шок.. в мене рвало дах.
Думаю, що кожен зустрічався із чимось подібним.
Та тут був головний сюрприз. Одного разу, я вчився і приходив до неї на вихідних і приктично цілими днями сидів з нею. Так от... Неділя, мені треба поспішати до Львова. По дорозі я вирішив зайти і ще раз провідати. Ми були в палаті, тут несподівано до нас зайшов якийсь хлопець. Надя, так звати дівчину, одразу впала на мороз і то просто лютий мороз від мене. Вона сказала хлопцеві щоб йшов за нею і вони вийшли. Я спочатку не дуже все зрозумів, я був в шоці. Маса запитань в голові. Ще пару секунд, я зібрав думки і вирішив піти за нею... коли я вийшов з кімнати то побачив що вона сидить у нього на колінах і сміється. Шок продовжувався але я контролював себе.
Далі до неї зателефонувала мама і вона відйшла. я вирішив познайомитись з гостем. Діалог виглядав типічно. і на запитання хто він для Наді цей незнайомець відповів :"Я її хлопець, щойно приїхав з моря"
Я просто... ну це дивне відчуття.
та от, Надя повертається і сідає до незнайомця на коліна. Без слів у мою сторону. Вони продовжують розмову, хлопець показує їй фото.
я побілів, пішов без слів.........на мене ніхто не звернув увагу.
Пройшла година. Я сидів на зупинці. Багато думок і емоцій. Лишніх, необхідних. Все в перемішку.......
Тут СМС "Назар мені ставлять гіпс(Назар це я) тримай за мене кулаки, я тебе кохаю, не зважай на Вову(це незнайомець)....
Зараз маю роботу... це реальна історія.. я буду викладати частинами.
Цікаво почути думку.
Там є фраза "Мабуть я не забуду йього ніколи" не йього а цього) сорь.
З чого почати. Мабуть з початку.
Цього літа я познайомився з дівчиною. Я закохався як хлопчисько. У перший день я старався не показувати їй своїх намірів.
Але сталось так, що вона попала на день народження до мого друга. Ну... тобто запросили її сестру ,а вона пішла за компанію.
Я вирішив, що можна діяти. Окрім того мій друг сказав, що дівчина класна і тоже про мене розпитувала. Все було очевидно. Почався флірт, питання і тому подібне. Я і не замітив як ми зблизились. Дійсно, це було свято. Та настав вечір, я сказав що проведу її до дому. Ми йшли по дорозі, падав легкий дощ і розмовляли про наші характери. От ми біля будинку.. я взяв у неї номер телефону і дав їй свій. Завтра я намітив зустріч, вона погодилась і сказала що зателефонує коли буде готова.
Я хотів запропонувати їй зустрічатись.
На наступний день, точніше ближче до вечора вона зателефонувала. І от
Я, вона, квіти і ці слова. Мабуть я не забуду йього ніколи. Вона погодилась і цей ніжний поцілунок, що вона мені подарувала.
Назад ми йшли і тримались за руки. Вона несла букет троянд. Ми розмовляли і посміхались.
Стусунки продовжувались. Ще три тижні ми були щасливі. Зустрічі в парках. Поцілунки під місяцем. Все було наповнене романтики.
Та от прийшла осінь. Навчання.
Негаразди почались коли вона попала в лікарню з переломом руки. Справа в тому, що вона займається гімнастикою і от... невдалий стрибок.
Це був шок.. в мене рвало дах.
Думаю, що кожен зустрічався із чимось подібним.
Та тут був головний сюрприз. Одного разу, я вчився і приходив до неї на вихідних і приктично цілими днями сидів з нею. Так от... Неділя, мені треба поспішати до Львова. По дорозі я вирішив зайти і ще раз провідати. Ми були в палаті, тут несподівано до нас зайшов якийсь хлопець. Надя, так звати дівчину, одразу впала на мороз і то просто лютий мороз від мене. Вона сказала хлопцеві щоб йшов за нею і вони вийшли. Я спочатку не дуже все зрозумів, я був в шоці. Маса запитань в голові. Ще пару секунд, я зібрав думки і вирішив піти за нею... коли я вийшов з кімнати то побачив що вона сидить у нього на колінах і сміється. Шок продовжувався але я контролював себе.
Далі до неї зателефонувала мама і вона відйшла. я вирішив познайомитись з гостем. Діалог виглядав типічно. і на запитання хто він для Наді цей незнайомець відповів :"Я її хлопець, щойно приїхав з моря"
Я просто... ну це дивне відчуття.
та от, Надя повертається і сідає до незнайомця на коліна. Без слів у мою сторону. Вони продовжують розмову, хлопець показує їй фото.
я побілів, пішов без слів.........на мене ніхто не звернув увагу.
Пройшла година. Я сидів на зупинці. Багато думок і емоцій. Лишніх, необхідних. Все в перемішку.......
Тут СМС "Назар мені ставлять гіпс(Назар це я) тримай за мене кулаки, я тебе кохаю, не зважай на Вову(це незнайомець)....
Зараз маю роботу... це реальна історія.. я буду викладати частинами.
Цікаво почути думку.
Там є фраза "Мабуть я не забуду йього ніколи" не йього а цього) сорь.
