Багато із нас цього літа гарно відпочили за межами свого міста і багато у кого були, "курортні романи"...
Як думаєте чи є шанси на існування у таких відносин?
Якшо кохання за тисячі кілометрів від вас...
Чи були в вас курортні романи, а чи були у вас курортні романи з продовженням?
діліться думками, історіями, досвідом...

В мене влітку були стосунки з хлопцем 2 тиждні, а тоді ми роз"їхались- він в Київ, я-додому. Правда було це не зовсім на курорті... Але щось на те схоже. Домовились залишитись друзями. Вважаю, що курортний роман дуже рідко може продовжуватися, оскільки ти людину ще дуже мало знаєш... Інше діло, якщо люди з одного міста, або живуть близько одне від одного. А чекати наступного літа, плекати якісь надії і "пришивати" позитивні риси практично не знайомій людині (яких вона насправді не має)- думаю, смішно. Можливо, якщо б це була любов з першого погляду- я б говорила по-іншому, але оскільки це просто симпатія, то вважаю своє рішення правильним. І хоча ми ще побачимось не раз, все рівно хочу лише дружби.

Было несколько... Моё мнение, что у курортного романа в 95% случаев может быть продолжение исключительно в виде курортного романа через год. Слишком уж отличается "существование" человека на курорте, когда мы отдыхаем, и в реальной жизни. На отдыхе мы расслабленные, слегка отдохнувшие, не нервируемся из-за всяких мелочей, часто уже загоревшие, красивые, да и подсознательно совсем другие, ведь смена обстановки не может не отразиться на нашем настроении. И в таком состоянии нам намного проще понравиться кому-то, и, соответственно, в кого-то влюбиться. Да и, если исходить из практики, девушки на курортах намного легче идут на контакт, вероятно из-за понимания того, что этого человека будут видеть только неделю-две, а дальше, скорее всего, больше никогда, ну разве что в контакте или на однокласниках. В целом же, курортный роман является хорошим способом интересно и весело провести время, хотя, к сожалению, в таком случае есть два минуса. Во-первых, время законного отпуска как-то слишком быстро пролетает... А во-вторых, кто-то один обычно уезжает раньше

Так, був 1, хоча й не цього літа. Зустрічалася на морі з хлопцем 1 тиждень, було добре разом, а потім вн поїхав додому! Зараз спілкуємося, залишилися хорошими друзями. Я вважаю, що такі романи існують, але не довго. Адже починаючи зустрічатися ми не налаштовуємося на якісь довгі відносини, а тому все дуже легко і просто закінчується!

Хоча в мене в родині є пара, яка познайомилася на курорті, 2 тижні прозустрічалися і роз’їхалися. А тоді брат тата вирішив, що знайшов своє кохання і поїхав за нареченою в іншу країну.. Живуть разом уже майже 20 років і виховують двох дітей!!!
Але такі випадки - це дуже велика рідкість!

(06.02.2010 21:08)Bee_a писав(ла):  ...
Хоча в мене в родині є пара, яка познайомилася на курорті, 2 тижні прозустрічалися і роз’їхалися. А тоді брат тата вирішив, що знайшов своє кохання і поїхав за нареченою в іншу країну.. Живуть разом уже майже 20 років і виховують двох дітей!!!
Але такі випадки - це дуже велика рідкість!

буває по різному, але дійсно такі випадки дуже рідкісні.

В мене теж бували так би мовити "курортні романи" але це не довготривало.

На курорті легше заводити знайомства і ті відносили легко тривають, але так само легко і проходять

А я цього літа працювала: була вихователем в одному з літніх ОЛК Львівщини. У моєму загоні були діти від маленького до великого. Може це смішно, але мені дуже сподобався вихованець. Не знаю - можливо як друг (від молодший від мене на 2,5 роки), а, інколи, згадую про нього чи дивлюсь на фото і так хочеться щоб він був поруч... Не подумайте - нічого такого в нас не було, ми вечорами ролзмовляли, разом відпочивали, разом працювали - він дуже допомагав мені, бо був найстаршим з усіх. Коли він поїхав довго плакала. Потім він приїхав до мене на день народження. Збрехав батькам і приїхав. Після цього пів року спілкувались по телефону, обіцяли один одному зустрітись... А зараз не зідзвонювались майже місяць. Я так хочу його побачити... Але не можу перебороти свою гордість і подзвонити. Та чи варто?

(08.03.2010 00:37)lovanni писав(ла):  ...Після цього пів року спілкувались по телефону, обіцяли один одному зустрітись... А зараз не зідзвонювались майже місяць. Я так хочу його побачити... Але не можу перебороти свою гордість і подзвонити. Та чи варто?

Я думаю подзвонити всетаки варто, якщо ви спілкувались до того по телефону, то тут нічого страшного нема, якщо ти перша подзвониш і спитаєшся як справи...

А чи варто? а чому ні? 2,5роки то не велика різниця, якщо людина хороша....