Вірші пишемо тут

[Автор]

Чому ти знов являєшся мені
Чому не даш спокою хоч у сні
Чому марнуєш серце простодні
Й невідаєш як боляче мені

Покинув б з радістю усе в житті
Довірився б лише тобі
Намалював би замки золоті
Та чи потрібно це тобі?

Мене ти в світі відкидаєш
Хоч я горю а ти палаєш
Красою милості незнаєш
Люблю тебе?Ти як гадаєш?





P.S.Судіть строго шоб вдосконалював шо можу.

[Бенуа Тремулінас]

В принципі непогано, що тут вдосконалювати ще?
Початок Франка нагадав)))

[Автор]

Знаю мені тоже шось з Франка нагадує))))
Ну воть ше однин недавно собі придумав))


Ще крок ще мить
І вже простую я до неї
Проламую всі брили й скелі
Підношу дари королеві
Усі прекрасні наче кришталеві

Негідні всі вони цієї діви
Коли не ймеш ти серцем віри
Що лиш любов немає міри
І не потрібні їй оті сапфіри

Нехай її любов ще десь там тліє
Тихесенько у променях горіє
Нехай те миле серденько не мліє
Бо я лечу,хай в поміч вітер віє.

[alla_m]

Була.....
Була вона щасливою,
Була вона коханою,
Для нього стала красивою
І почувалася бажаною.

Була вона не вільною,
Була вона серйозною,
Для нього стала метеликом
І гралася із пламенем.

Була вона забутою,
Прочитаною книгою,
Від нього ховала погляд свій
І стала дуже зтриманою.

Тепер вона веселая,
Наділа маску зручную,
Він не побачить відчаю
Бо очі вкрила темрява.

Піти,втекти,зховатися,
Закритися,забутися...
Це не вона щасливая-
та,що була коханою.

[www.marina1996@mail.ru]

Невже у цьому вірші,
я можу щось для тебе написати
Невже у цьому вірші,
ти зрозумієш все і заспіваеш
Але цей вірш простий,
він не про кохання,
а лише про дружбу
та сподіваня.
Прочитавши це ти будеш далі вірить,
як наївну дитину,
я хочу тебе надурити
Я не поетеса я просто знайома,
яку ти ще побачиш дуже не скоро
Може через місяць,
а може через два
Години, дні, місяця.
Але я хочу тебе побачити,
і тому я прийду
В тобі я розчаруюсь,
і далі по стежці життя піду.
Але ти не один,
вас таких багато,
але тільки тобі, я хочу написати
Розповісти тобі все що зі мною було
Але вже занадто пізно,
Вже не має часу,
Ти мене образив,
і я знову плачу
Я хочу в цьому вірші розповісти про себе,
бо більше не відкриюся, я для тебе.
Я вже закінчую строки, олівець зламався
але його не списати
як і моє кохання.
Кінчаю я не дружбой, і не сподіванням
Коханням я кінчаю,
а потім все спочатку.
Р.S. я все таки тебе кохаю.....


Як вам цей вірш????

[Автор]

Як на мене то суть,як така,то є ,але немає рими.Ти викладуєш те що в тебе всередині---це дуже добре,але для вірша потрібні рамки рим(((Старайся і в тебе буде велике майбутнє...

---

От і знову я готовий представити шось вашій увазі.

Неможу вже писати я тобі
Поранила ти серденько мені
Розбила ти його колись в пітьмі
Забравши мрії золоті

Я лиш вбачав тебе в коханні
Не плачі,горі,не зітханні
Не будував я водевілів вогнених
Аби продовжити цей стих

Немаю я ні замків кам"яних
Ані вояків сильних й злих
Проте любов обійдеться й без них...
Хай все горить,ро тебе стих.

[Меріем]

Чи сьогодні зустрінемось ми???
В глухій, безглуздій метушні…
Чи знову підійдеш до мене, як в минулий раз,
чи розлука розлучила навічно нас???
Може я не така, яку ти хотів???
Може ти не мій ідеал???
Але серце сумує і мчусь я щосили, на зустріч…
На яку, може, ти не прийдеш…
Хто зна? Надіюсь, прийдеш і серце своє мені сьогодні віддаш,
бо не прийняла його минулий раз, а сьогодні - прийму…
бо я зрозуміла, що кохаю тебе…Що люблю…

[temka875]

Мысли в голове неукротимы
Воздух наполняю едким дымом
Я не вижу смысла чтоб творить
Сколько можно мать твою едрить

Я пишу тебе чтоб ты прониклась
В общем с одиночеством я свыкнусь
Свыкнусь с болью, что стучит в висок
К небу совершая марш-бросок

Небо раскололось пополам
Нелегко придётся Небесам
Ангелов неистовая рать
Бьёт друг-другу морды вашу мать

И порвали небо пополам
Нет к нему дороги больше нам
Мы с тобой останемся в ночи
И тебя прошу я помолчи

Дай услышать сердца стук в тиши
Если можешь лучше не дыши
Ты позволишь мне себя обнять
В Небо нет дороги вашу мать

Мы с тобой останемся в ночи
Только умоляю не кричи
Не с чем землю будет нам сравнить
Я не вижу смысла чтоб творить

[Torika]

Цікавий метод римування і вірш гарний))

---

Так стало пусто на душі
Немає навіть,що сказати.
Любов була,були пісні,
А залишилися лиш грати.

За ними я лишила сміх,
Лишила очі наче небо
Думки мої лишились там
Лишились з ним,бо так треба.

Крім щастя,там було і горе
Там біль пронизував мене усю
Та я любила його,Боже...
Чи був це гріх,тебе питаю..



Там моє серце було в сльозах
Там мучились мої надії,
А тіло відчувало страх,
ВІд погляду його неначе тіні...

Та я була щаслива там
Не дивлячись на ті сльози
Тепер же я нещасна тут
І мої сльози наче грози...

[LaLa]

* Я пишу чорним по білому

Про життя своє я згадаю там
Наче живу одна у світі цілому
Я хочу висловитись вам:

"Нечайно я покохала людину
Та забути її не змогла
Я майбутнього не бачила з нею
Я життя своє змарнувала там"

Я пишу чорним по білому
Та сльоза миттю спада
Моє життя наче на папері білому
Згорнули листа і життя нема.[/size][/font]:(:(