|
Рейтинг темы:
- Голосов: 0 - Средняя оценка: 0
- 1
- 2
- 3
- 4
- 5
12.01.2010, 17:14
(Останній раз редаговано 19.06.2011 в 16:11, користувач master.)
|
|
st99
Пользователь
 
|
Повідомлення: 48
Зареєстрований: 07.01.2010
Рейтинг: 0
|
|
|
Зрада - признатись чи ні
Припустимо, зрада вже відбулася. Звичайно, краще взагалі не зраджувати, але вона вже відбулася...
Тепер питання. Сказати і бути справедлвим? Або змовчати і уникнути скандалу.
Скажеш - образиш, можливо, порвеш відносини.
Не скажеш - а раптом пізнається на стороні? Тоді гірше буде..
|
|
|
|
12.01.2010, 20:39
|
|
КНОПА
)))))))))))))))))))))))))))
 
|
Повідомлення: 78
Зареєстрований: 07.01.2010
Рейтинг: 2
|
|
Ответ: Признатись чи ні
краще признатись,я би сказала йди назад до тої з ким зрадив  і розійтись,а що ж ,щастя і любові, на зраді і таких відносинах вже навряд вийде
|
|
|
|
12.01.2010, 21:32
|
|
KLEOPATRA
Пользователь
 
|
Повідомлення: 25
Зареєстрований: 07.01.2010
Рейтинг: 0
|
|
|
Ответ: Признатись чи ні
я підтримую думку, що краще зізнатись. Бо брехня рано чи пізно сама виповзе, тоді буде ще гірше. Якщо любить, то пробачить зраду, врешті кожна людина має право на помилку. Хоча мабуть повторюсь, якщо є коханий то нема змісту зраджувати.....
|
|
|
|
13.01.2010, 03:27
|
|
Archi
Продвинутый
  
|
Повідомлення: 252
Зареєстрований: 08.01.2010
Рейтинг: 2
|
|
Ответ: Признатись чи ні
Измены бывают разные. Есть такие индивидуумы, которые изменяют всегда, со всеми, и где угодно. Как правило, в таких ситуациях их жёны или девушки обо всём догадываются, либо даже знают, но стараются избегать этой темы. Не то, чтобы их устраивало такое положение дел, просто они понимают, что будет либо так, либо никак... а "никак" - им не хочется. В большинстве же случаев измены носят разовый характер. Ну например, муж перебрал на дне рождения, сам не помнит как оказался в сауне, и финал не трудно себе представить. При этом, утром муж терзает себя за то, что он натворил. В таких ситуациях имеет смысл промолчать. Ведь, если он сожалеет о произошедшем не просто на словах, а в глубине души, значит любит жену. А это значит, что в семье лидером является женщина. И такая не простит измены, семья разрушится. Потому, иногда имеет смысл промолчать... не соврать, а промолчать. Прийти же, и покаяться о том, как изменял - это скорее похоже на издевательство, и, "любит - значит простит" в такой ситуации не работает. А вообще, по статистике изменяют 70% мужчин, видимо мужская полигамность не такой уж и миф, каким его хотелось бы выставить многим девушкам
|
|
|
|
13.01.2010, 16:51
|
|
masia
Пользователь
 
|
Повідомлення: 90
Зареєстрований: 08.01.2010
Рейтинг: 2
|
|
|
Ответ: Признатись чи ні
Звичайно зрада це погано, але бувають різні зради.
Бувають фізичні, а бувають і моральні. Фізичні - то одноразове... можливо про таке і не треба.
А моральна зрада набагато гірша!
відносини базуються на довірі, якщо треба то сам скаже, якщо ні то ні... я буду довіряти і так само хочу щоб до мене ставились
|
|
|
|
14.01.2010, 21:27
|
|
Lika
Пользователь
 
|
Повідомлення: 27
Зареєстрований: 08.01.2010
Рейтинг: 0
|
|
|
Ответ: Признатись чи ні
я би не призналася, тому що НЕ зрадила б, впевнена в цьому
|
|
|
|
14.02.2010, 14:30
|
|
Zauberin
Новичок

|
Повідомлення: 4
Зареєстрований: 14.02.2010
Рейтинг: 0
|
|
|
Ответ: Признатись чи ні
правда завжди випливає! завжди! якщо ти спочатку не скажеш, совість загризе настільки, що вже не сила буде терпіти, і в кінці кінців ти відкриєш страшну таємницю... якщо, совісті у тебе нема, то розкаже хтось інший... але, правда завжди випливе!
хм...мене реально бавить ота фраза "якщо кохаєш, то ніколи не зрадиш!" ніколи не кажіть ніколи... колись я теж була такою впевненою... але обставини, життя повернулось не так як того би хотілось... але (хтось вище гарно сказав) ми люди і маємо право на помилку, головне навчитись чомусь на цих хибних діях...
а щодо "якшо любить то пробачить"... то в цьому я сумніваюсь... чим більше кохаєш, тим болючіше буде сприйнята ця "новина"... я зрадила коханому, хоча коханим він для мене став задовго після тієї гидкої події... і все-таки... я собі ніколи того не пробачу... та й він якщо дізнається ніколи мені того не простить... хоча кохає... дуже кохає... отак... мої мізки вже киплять... совість гризе... і я відчуваю... скоро прийде "сумнозвісний" кінець стосунків... а по-іншому - ніяк... чим далі тим більші мої почуття до нього... тим більша відраза до себе... тим більше бажання (чи то пак потреба) зізнатись...
|
|
|
|
17.02.2010, 00:03
|
|
st99
Пользователь
 
|
Повідомлення: 48
Зареєстрований: 07.01.2010
Рейтинг: 0
|
|
Ответ: Признатись чи ні
(14.02.2010 14:30)Zauberin писав(ла): я зрадила коханому, хоча коханим він для мене став задовго після тієї гидкої події...
Чесно кажучи не зовсім розумію цю фразу
(14.02.2010 14:30)Zauberin писав(ла): і все-таки... я собі ніколи того не пробачу... та й він якщо дізнається ніколи мені того не простить... хоча кохає... дуже кохає... отак... мої мізки вже киплять... совість гризе... і я відчуваю... скоро прийде "сумнозвісний" кінець стосунків... а по-іншому - ніяк...
Чому зразу "кінець стосунків" якщо це справжнє почуття то воно мусить бути вищим за самолюбство і гордість. І якщо людина щиро розкаюється в своїх помилках то чому не пробачити?
|
|
|
|
| Активные пользователи |
На форуме пользователей: 10. » 0 Участник(ов) | 10 Гость(ей)
|
|